Петро Порошенко категорично відкидає оприлюднені в програмі Bihus.Info повідомлення про те, що він нібито був готовий обміняти так звану «трубу Медведчука» на «Севморзавод» в окупованому Севастополі.
Про це йдеться в повідомленні пресслужби партії «Європейська солідарність».
«Петро Порошенко не розмовляв з Віктором Медведчуком на ті теми, на які говорять чужі голоси в програмах на ютуб-каналі Дениса Бігус від 17 травня і 24 травня 2021 року», – сказано в повідомленні.
Журналісти Bihus.info представили другу частину так званих «плівок Медведчука», у яких йдеться про повернення контролю над частиною нафтопродуктопроводу «Самара» після націоналізації, який раніше неодноразово приписували одному із лідерів «Опозиційної платформи – За життя».
У сюжеті цитуються начебто розмови Медведчука із російськими посадовцями, зокрема із Дмитром Козаком, який тоді був заступником голови уряду РФ. У журналістів також є записи розмови начебто Медведчука із керівником «Транснафти» Миколою Токарєвим. Саме з останнім начебто обговорюються питання втрати контролю над «трубою», тобто її націоналізація, яку схвалив Вищий господарський суд, та шляхи її повернення до попередніх власників, а саме «Транснафти». Тоді ж начебто Медведчук запевняв Токарєва, що труба обов’язково повернеться до «Транснафти», на що її очільник висловлював сумніви.
Особа із схожим на Медведчука голосом неодноразово у різних розмовах повторювала, що узгоджує всі дії із «головним». Із розмови припускають, що йдеться про тодішнього президента Петра Порошенка. Начебто про нього каже Медведчук, коли розповідає про регулярні зустрічі, зокрема і з цього приводу.
Загалом, запис розмов датуються 2015-2016 роками. Тоді ж начебто кум Путіна говорив, що питанням «труби» займеться Козак, маючи на увазі, ймовірно, свого соратника Тараса Козака. У сюжеті підкреслюють, що у січні 2015 року саме Медведчук із Козаком відвідали швейцарське місто Сент-Гален, де зареєстрована компанія, у власність якої незабаром перейде нафтопродуктопровід.
Невдовзі після цих розмов суд першої інстанції дійсно повернув нафтопровід минулим власниками, тобто скасував націоналізацію. У свою чергу «Транснафта» перейшла у власність компанії, пов’язаної із Медведчуком, яка зареєстрована у Сен-Галені. Важливо, що це начебто стало можливим завдяки обміну «труби» на «націоналізований» в окупованому Криму Севастопольський морський завод. Саме останнім володіли структури Порошенка.
У прес-службі партії «Європейська солідарність» стверджують, що джерелом для журналістів став «злив з Офісу Президента».
«Постійні спроби нав’язати суспільству думку про нібито зв’язок Медведчука з Порошенком – чорний піар, який координується командою Зеленського. Мета – дискредитувати головну проєвропейську опозиційну силу. Аналіз висловлювань спікерів Офісу президента, «Слуг народу» і пулу експертів та блогерів Банкової не залишає ніяких сумнівів, що насправді Зеленський бореться з Порошенком, а не з Медведчуком і Путіним», стверджують у «Європейській Солідарності».
У пресслужбі підкреслили, що Порошенко неодноразово докладно розповідав, як використовував статус Медведчука в як неформального представника Путіна з питань звільнення заручників.
І нагадали, що справа проти Медведчука за статтею про держзраду була відкрита в лютому 2019 року тодішнім генеральним прокурором Юрієм Луценком.
«Саме під час дострокових парламентських виборів, ініційованих Зеленським у 2019 році, Медведчук повернувся у велику політику. І тільки зростання рейтингу ОПЗЖ, який майже наздогнав «Слуг», вивів Зеленського з летаргії, в якій він майже два роки пасивно спостерігав за активністю п’ятої колони», – підсумували в «Європейській Солідарності».
Журналісти також розповіли, що поки нафтопродуктопровід простоював, у ньому знаходилось багато дизелю, який вже не відповідав новим стандартам якості, зокрема йдеться про Евро-4 або Евро-5. Непомітно його позбавитись не видавалось можливим, оскільки його було дуже багато, а тому дизель продали Міністерству оборони на потреби армії. Начебто, щоб заправляти танки. Для придбання цього дизелю начеюто навіть змінили технічні вимоги до палива у документації.
19 березня 2015 року «націоналізований» окупаційними «владою» Криму Севастопольський морський завод, власником якого є Петро Порошенко, був офіційно зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ під назвою Державне унітарне підприємство «Севастопольський морський завод». У вересні 2015 року «Севморзавод» став філією російського судноремонтного заводу «Зірочка». У жовтні 2015 року підприємство отримало перше замовлення від Чорноморського флоту Росії на обробку і забарвлення корпусу новітньої дизель-електричного підводного човна «Новоросійськ» проекту 636.3 (Варшав’янка), побудованої спеціально для ЧФ.
2 лютого 2018 року уряд РФ перевів «Севморзавод» у федеральну власність. 9 липня 2018 року секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев під час візиту до окупованого Криму заявив, що кримські суднобудівні і судноремонтні підприємства недостатньо швидко переходять в «державну власність РФ». Перш за все, це стосується «Севморзаводу» і «Морського індустріального комплексу», на базі якого заплановано створення судноремонтного кластера, здатного приймати великі кораблі для виконання обслуговування.
Про те, як Петро Порошенко став власником Севморзаводу, Центр журналістських розслідуваньписав у статті «Завод президента».
24 лютого 2021 року Вищий антикорупційний суд за клопотанням детективів НАБУ та прокурорів САП наклав арешт на майно технологічного комплексу розташованої на території України частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок», яку приватизувало ТОВ «Прикарпатзахідтранс», що афільоване головою політради партії «Опозиційний блок – За життя» Віктором Медведчуком.
19 лютого 2021 року РНБО України ввела санкції проти 19 юридичних та 8 фізичних осіб, в тому числі стосовно нардепа від «Опозиційної платформи – За життя» Віктора Медведчука і його дружини, телеведучої Оксани Марченко, а також кількох громадян РФ. Також РНБО доручила Кабміну вжити необхідних заходів для повернення в державну власність частини нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок», що проходить територією України.
19 лютого 20121 року ці рішення РНБО були введені в дію указами президента №64/2021 та №66/2021, відповідно.
Редакція Bihus.Info отримала і проаналізувала записи розмов підозрюваного у держзраді Віктора Медведчука з керівництвом Росії та бойовиками на Донбасі за 2014-2017 роки. У першій частині журналісти характеризують його відносини з президентом РФ Володимиром Путіним, президентом України Петром Порошенком та представниками так званих «ДНР» та «ЛНР».
11 травня 2021 року генпрокурор Ірина Венедіктова підписала повідомлення про підозру народним депутатам Віктору Медведчуку і Тарасу Козаку у державній зраді та замаху на розграбування національних ресурсів у Криму.
Слідство вважає, що Медведчук, зокрема, домовлявся з державою-агресором РФ про перереєстрацію родовища «Глибока» на прикерченському шельфі в Чорному морі, що належить Україні. Також Медведчука підозрюють у державній зраді (передача агресору секретної інформації про військовий підрозділ ЗСУ).
13 мая 2021 года Печерський райсуд Києва обрав для Віктора Медведчука запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 9 липня. Кум Володимира Путіна підозрюється у державній зраді та готуванні до порушення звичаїв війни, вчиненого у змові групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 15, ст 438 КК України).
- Центр журналістських розслідувань оприлюднив документи, які свідчать, що російська компанія «Новые проекты», яку слідство пов’язує з нардепом і олігархом Віктором Медведчуком, буде використовувати для буріння свердловини на ділянці Глибока Прикерченського шельфу вкрадену в України СПБУ «Петро Годованець» та буксир «Федір Урюпін».
- Перехоплені українською розвідкою розмови олігарха, нардепа і лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука із топ-чиновниками агресорки Росії відкривають чимало прихованих сторінок в історії країни з 2014 року, серед яких і ті, що стосуються окупації Криму.
- Тепер у Віктора Медведчука і його партнера Тараса Козака є підозри у вчиненні державної зради і порушенні законів і звичаїв війни, тобто, воєнного злочину — розкрадання національних активів на окупованій території Криму. А у суспільства — великий запит на якісне розслідування і справедливий вирок для фігурантів справи. Відтак зупинимось на найслабшій, на погляд Центру журналістських розслідувань, ланці справи Медведчука. Це епізод із отриманням компанією «Новые проекты» ліцензії РФ на видобуток вуглеводнів на ділянці Глибока на захопленому РФ шельфі Чорного моря та передачу окупантам документації на родовище.
- Як виявило розслідування ЦЖР Глибока пастка у справі Медведчука, буріння першої свердловини мало розпочатись найближчим часом, причому, із задіянням вкрадених в України самопідйомних бурових установок (СПБУ) та суден флоту «Чорноморнафтогазу». Однак слідство не бере до уваги дуже важливі обставини, які можуть розвалити справу.
