Ігор Поночовний: “Кожен факт воєнного злочину у Криму ми маємо доказати”

Учасники незаконних збройних формувань - «Самооборони Криму» та «Самооборони Севастополя» - сприяли Збройним силам Росії в окупації півострова,  викрадали та катували людей, допомогали росіянам захоплювати та привласнювати українські активи у Криму. Наразі ці дії кваліфікуються як воєнні злочини. Про те, як розслідуються та які судові перспективи мають кримінальні провадження проти учасників проросійських збройних формувань Криму, та про підсумки минулого року говоримо з Ігорем ПОНОЧОВНИМ, заступником прокурора Автономної Республіки Крим у програмі «Питання національної безпеки» (проект Центра журналістських розслідувань, ефір ТРК Чорноморська).

Ігор Поночовний, заступник прокурора Автономної Республіки Крим Фото investigator.org.ua

Валентина Самар: Пане Ігоре, почнемо зі злочинів, які були вчинені бійцями «самооборони» Криму чи «самооборони» Севастополя. Які з них вже розслідувані? Ми знаємо про те, що 900 з них вже ідентифіковані і близько ста бійцям вже оголошено про підозру. Які успіхи прокуратури АРК у цих справах?

Ігор Поночовний: Успіхи в розслідуванні злочинів, вчинених «самообороною» Криму і Севастополя, є. Нами спільно з Нацполіцією Криму ідентифіковано  900 учасників незаконного збройного формування, загалом їх встановлено близько трьох тисяч. Злочини їхні різні – від власне участі в незаконному збройному формуванні до захоплення будівель та нанесення тілесних ушкоджень різного характеру в складі цих формувань. А також це воєнні злочини, які є найсерйознішими з тих злочинів, які вчиняло це незаконне збройне формування.

Зараз ми займаємося тим, щоб правильно кваліфікувати діяльність тих чи інших представників «самооборони» Криму. Я говорю про воєнні злочини, про порушення норм міжнародного гуманітарного права, оскільки «самооборона» Криму використовувала ті методи, які використовують комбатанти, тобто одна зі сторін міжнародного збройного конфлікту, який, ми знаємо, триває між Російською Федерацією та Україною в Криму. Тому до питання «самооборони» ми підходимо комплексно, систематично, дуже велику роботу зробили як прокурори, так і слідчі Національної поліції. Дійсно, є понад сотню підозр щодо участі у незаконному збройному формуванні. Роботи виконано багато, але на цьому ми не зупиняємося.

Валентина Самар: Сама участь у таких формуваннях вже є злочином, так? Але ж це тисячі людей.

Ігор Поночовний: Зараз ті, кого вдалося ідентифікувати і зібрати достатньо доказів з приводу участі у незаконному збройному формуванні – це 85 осіб. Ще 24-м особам оголошено про підозру за частиною 5-ю статті 260. Є така кваліфікуюча ознака як напад на підприємства, установи та організації або окремих громадян. Тобто, в залежності від тих дій, які вчиняв той чи інший представник «самооборони», їхні дії кваліфікуються за відповідними статтями. Плюс стаття 438 – порушення законів та звичаїв ведення війни, тут ми говоримо про воєнні злочини, які вчинялися представниками «самооборони».

Валентина Самар: Кілька бійців «самооборони» було арештовано. Чи дійшли їхні справи до суду?

Ігор Поночовний: Так, троє представників «самооборони» Криму були затримані в Україні, їхні обвинувальні акти вже направлені до суду і слухаються в районних судах Києва.

Валентина Самар: Вони йдуть і за 260-ою статтею ККУ, і за 438-ою?

Ігор Поночовний: По-різному. В деяких є державна зрада, оскільки вони допомагали іноземній країні – державі-окупанту проводити підривну діяльність проти України. Але стаття 260 обов’язкова, оскільки це профільна стаття по незаконним збройним формуванням.

Валентина Самар: Деякі справи, за якими ми слідкуємо з моменту анексії Криму, принципові, оскільки ці злочини вчинялися в перші години окупації. Ще в Криму прокуратура відкривала кримінальні провадження, ці провадження потім відновлювалися, розслідувалися, але досі вони не розслідувані. І деякі активісти, які зазнали побиття, незаконного позбавлення волі, катувань, змушені були подаватися до Європейського суду з прав людини і проти Росії, і проти України для того, щоб справедливий суд відбувся. Одна з таких справ – справа Андрія Щекуна. 9 березня 2014 його схопили бійці «самооборони», привезли до Центрального республіканського військкомату, в підвалах якого була катівня. За його словами, його допитував особисто Стрєлков. Його сильно катували, а потім обміняли. Чому і досі ця справа не розслідувана, хоча підозрювані опізнані Андрієм?

Ігор Поночовний: Справа розслідувана, оскільки в справі є підозрювані. Є зараз п’ять осіб, які брали участь у викраденні та катуванні Андрія Щекуна. Це одне з найбільш розслідуваних кримінальних проваджень з діяльності «самооборони» Криму, і це одне з тих проваджень, яке чітко кваліфікується за статтею 438, тому що «самооборона», як ми розуміємо, діяла як представник держави-окупанта, як представник окупаційної влади, тобто представник сторони збройного конфлікту. І катування, які заборонені Женевською конвенцією, і незаконне позбавлення волі людини, яке теж заборонене Четвертою женевською конвенцією, – це ті злочини, які були  вчинені проти Андрія Щекуна та інших представників кримського Євромайдану. Тому це провадження в нас є одним з найактуальніших, найрезонансніших, по ньому зараз готуються документи на оголошення у міжнародний розшук учасників, які скоїли цей злочин.

З приводу звернення до ЄСПЛ як до Росії, так і до України, то тут маємо сумну ситуацію, оскільки ЄСПЛ в питаннях окупації та вирішенні заяв від громадян ніяких заходів не проводив. Тому говорити про максимальне ефективне досудове розслідування тих злочинів, які вчинені в Криму, не можемо, хоча нам би цього хотілося. Але відсутність доступу до території, до місця вчинення злочину, до самих фігурантів злочину не дає можливості ефективно проводити досудове розслідування. Тому, звичайно, звинувачувати державу Україна в неефективному розслідуванні можна, але Європейський суд з прав людини теж повинен враховувати об’єктивні можливості правоохоронної системи провести те чи інше розслідування.

Наявна інформація просто у відкритих джерелах про те, що ця особа брала участь – це не зовсім доказ у кримінальному провадженні. Ми як прокурори повинні не просто знати цю інформацію, а й довести її. Цим ми відрізняємося від журналістів, від громадських діячів, які можуть собі дозволити сказати, що справа Андрія Щекуна лежить на поверхні, але наша справа – все те, що лежить на поверхні, обґрунтувати і довести саме доказами згідно вимог Кримінально-процесуального кодексу. Тому все не так просто, як здається. Ми робимо все можливе для того, щоб ці справи були максимально розслідувані, щоб злочинці понесли покарання – хоча б шляхом того, що вони не зможуть нікуди виїхати за межі Криму, оскільки перебуватимуть у міжнародному розшуку – якщо український кримінальний процес їх не зможе дістати.

Валентина Самар: Один із наймедійніших «самооборонівців» – це Самвел, за паспортом Армен Мартоян. Справа щодо нього була відкрита вже давно, він навіть був оголошений у міжнародний розшук, проте Інтерпол відмовився це робити. Це одна з найскладніших для вас справ. Чому?

Ігор Поночовний: Не погоджуся, це не найскладніша справа. Ви правильно сказали, що Армен Мартоян – це один з найбільш медійних «самооборонівців». Основний метод збору доказів у правоохоронній системі Криму – це як раз робота із відкритими джерелами. І це один із пріоритетних напрямків, які ми в умовах окупації будемо розвивати. Про це йдеться в нашій стратегії розвитку прокуратури, яку ми розробили на 2019 – 2021 роки.

В справі Мартояна є п’ять епізодів, за які йому оголошено про підозру, зокрема й епізод Андрія Щекуна. Є і інші епізоди, наприклад, справа Геннадія Балашова чи справа народного депутата Олексія Гончаренка. По всіх епізодах, де брав активну участь Самвел, докази зібрані і підозри оголошені. Його спробували оголосити у міжнародний розшук через Інтерпол, але Інтерпол зняв його з розшуку.

Валентина Самар: Чому?

Ігор Поночовний: Не зовсім впевнений, що я можу давати оцінку діям Інтерполу, але як фізична особа, а не правоохоронець, я можу сказати, що Інтерпол зайняв позицію нейтралітету в питаннях конфлікту між Україною і Росією. Інтерпол вважає злочини, вчинені в Криму, політичними злочинами, за якими розшук не здійснюється. Тому нами в пошуку шляхів виходу з цієї ситуації було знайдено один з варіантів – це кваліфікація всіх дій через воєнні злочини, в тому числі дії «самооборони». І зараз вказані особи будуть оголошуватися в розшук саме як воєнні злочинці. Не як політичні, не як загальнокримінальні, а саме як воєнні злочинці, які вчиняли злочини проти людяності.

Тому будемо дивитися на реакцію того ж самого Інтерполу. Але Інтерпол дав зрозуміти одним своїм листом, що в усіх питаннях, які стосуються Криму, він триматиме нейтралітет. Проте ми сподіваємося, що Інтерпол оголосить саме воєнних злочинців у розшук, тому що ці особи несуть загрозу не тільки для України чи Криму, вони несуть загрозу для всього світового співтовариства. Адже якщо ті безчинства, які вони вчиняли в Криму, їм просто так зійдуть з рук, вони можуть не зупинитися.

Валентина Самар: Чи правда, що Росія повідомила Інтерполу, що Самвел є агентом російських спецслужб?

Ігор Поночовний: Розвідником. Так, дійсно, була інформація, що Росія надала документи про те, що це їхній розвідник, і це була одна з причин зняття його з розшуку.

Валентина Самар: Ще один розповсюджений воєнний злочин – це так звані «живі щити». Російські військові використовували «самооборонівців» як живий щит – вони першими заходили на території військових частин. Крім «самооборонівців» роль «живого щита» виконували і жінки, так звані «солдатські матері», під чиї заклики «принять правильное решение» розбивалися ворота частин. «Живий щит» може бути добровільним, може бути недобровільним, але й те, і те є воєнним злочином?

Ігор Поночовний: Так, використання «живих щитів» під час військових операцій є воєнним злочином. Це є серйозним порушенням норм міжнародного гуманітарного права, оскільки жодній зі сторін конфлікту не дозволено використовувати цивільне населення для захоплення воєнних об’єктів. Як ми знаємо, Російська Федерація цю практику активно використовувала під час захоплення воєнних об’єктів по всій території Криму, особливо це стосується військових частин та режимних об’єктів, де був закритий доступ.  Цивільне населення там використовувалося, свідомо, чи не свідомо, але використовувалося досить поширено. Зараз нами теж розслідується кримінальне провадження за цим фактом – за порушення законів та звичаїв ведення війни, передбачених Четвертою женевською конвенцією. Буде даватися оцінка російським військовим, «самооборонівцям», які використовувалися, і які використовували «живі щити».

Валентина Самар: Те, що «самооборонівці» стояли «живим щитом», це також злочин?

Ігор Поночовний: Ці питання нові, в тому числі і для прокуратури Криму. Хоча ми просунулися досить далеко в питаннях розслідування саме воєнних злочинів, але ми в постійному пошуку правильних кваліфікацій та правильного тлумачення тих чи інших термінів. Женевські конвенції писалися в 1949-му році, а світ за ці роки суттєво змінився. Тому кожній дії, яка відбувалася в Криму під час захоплення воєнних об’єктів, буде надаватися оцінка і кваліфікація. Якщо «самооборона» грала роль цивільного населення, але була обізнана в злочинних намірах тих же «зелених чоловічків», то ми можемо говорити про якесь пособництво у вчинені злочину.

Валентина Самар: Ще один воєнний злочин – це привласнення. Як сформульовано у 8 статті Римського статуту – це привласнення або знищення активів без воєнної необхідності.

Ігор Поночовний: Це також нами розслідується. Кожен факт захоплення публічної власності – державне комунальне майно і приватна власність –  є порушенням норм міжнародного гуманітарного права, норм Женевської конвенції. Комбатанту – стороні військового конфлікту – дозволено використовувати у військових цілях публічне майно, але не дозволено його привласнювати. Майно цивільного населення взагалі заборонено привласнювати.  Проте, як ми знаємо, все державне майно України в Криму було захоплено та перереєстровано. Це стосується й майна цивільних осіб – квартири військовослужбовців, земельні ділянки кримчан, які виїхали на материкову Україну тощо. Під кожен факт в нас зареєстроване кримінальне провадження. Ми максимально з відкритих джерел збираємо інформацію, яка підтверджує факт привласнення цих об’єктів. Всі ці факти лягли в основу повідомлення до Міжнародного кримінального суду, яке прокуратура АРК разом з громадськими організаціями направляла до прокурора МКС. Ці факти були опубліковані у звіті прокурора МКС, тобто він вже почав попереднє розслідування по цих фактах.

Фото investigator.org.ua

Кожен такий факт по Криму в наших кримінальних провадженнях зараз перекваліфіковується на статтю 438, оскільки це теж порушення норм Женевської конвенції – порушення законів та звичаїв ведення війни. Складно доводити, чи дійсно майно використовувалося у військових цілях, але кожен факт перевіряється. Тут теж варто враховувати те, що Женевські конвенції регулювали відносини, які базувалися на подіях Другої світової війни. Якщо ми говоримо про екологічні порушення, то це фактично знищення природних ресурсів, якщо ми говоримо про культурні цінності, то це фізичне знищення, якщо ми говоримо про майно, то це використання шкіл для військових госпіталів тощо. В Криму  ніхто не стріляв, ніхто не бомбардував, ніхто нічого не палив, тому як такої необхідності використовувати це майно у військових цілях не було. Але кожен цей факт ми повинні доводити.

Валентина Самар: А національні суди?

Ігор Поночовний: Це я говорю про національні суди. Пріоритет прокуратури АРК саме в національних судах, тому що ми український правоохоронний орган.

Валентина Самар: Але ще немає прецеденту в українських судах по цих справах?

Ігор Поночовний: Ні, по майну ще не направлялися обвинувальні акти до суду, оскільки ви можете уявити, які там об’єми.

Валентина Самар: Я не уявляю, але бачу, що «Ощадбанк» вже виграв міжнародний арбітраж. Але людям, які захоплювали й грабували «Ощадбанк» на чолі з віце-прем‘єром Теміргалієвим, підозри досі не оголошено?

Ігор Поночовний: По Теміргалієву не скажу. А от по Аксенову є підозри за «Артек». Але ці підозри були повідомлені раніше, зараз ми займаємося тим, щоб надати правильну кваліфікацію тим чи іншим діям, тому що не кожен такий факт буде мати ознаки статті 438-ої, не кожен факт захоплення майна буде воєнним злочином.

Це дуже специфічна тема, вона нова, працівники прокуратури над цим працюють день і ніч, ми залучаємо і міжнародних експертів, і українських експертів, які нас постійно консультують. Ми також укладаємо меморандуми з громадськими організаціями, тому що це абсолютно нова галузь кримінального права, яка до цього в Україні не використовувалася, і ми зараз формуємо практику. Тому це відбувається довше, ніж хотілося б, але, повірте, ми робимо все можливе для того, щоб всі ці злочини правильно кваліфікувати, адже від того, що ми зробимо зараз, залежить те, чи буде обвинувальний вирок і чи набере він чинності у Верховному Суді.

Валентина Самар: 2018-й рік для прокуратури АРК був особливим: дуже багато міжнародних контактів, дуже великий інтерес до вашої роботи з боку іноземних колег та представників міжнародних організацій, була презентована стратегія розвитку прокуратури АРК до 2021-го року. Звітуйте за 2018-й рік, будь ласка.

Ігор Поночовний: З основних досягнень – це стратегія розвитку прокуратури. Це такий інноваційний документ, оскільки над ним досить довго працювали, в тому числі, із залученням міжнародних експертів. Адже робота прокуратури АРК досить специфічна і не вкладається в ті рамки, які існують для базової регіональної прокуратури. Тому, щоб розставити пріоритети в роботі, щоб задати цілі, яких повинна досягнути прокуратура АРК до 2021-го року, була розроблена стратегія. На виконання цієї стратегії зараз розроблений чіткий план дій, який ми повинні втілити задля досягенння результату.

Також досягненням є і чергове направлення повідомлення до Міжнародного кримінального суду щодо незаконного призову до Збройних сил РФ мешканців Криму. Незважаючи на те, що це повідомлення було направлено тільки в жовтні 2018-го року, про це вже в грудні було згадано в звіті прокурора МКС. Це підтверджує наміри прокурора МКС розслідувати ці злочини.

Це й перші вироки по державній зраді, це й перші вироки по статті 110 – зміна територіальної цілісності держави. Це й арешти суден. Також в нас пішли перші підозри за статтею 438 за події, які відбувалися 26 лютого 2014-го року.

Дуже багато розкритих злочинів, які вчинені не в Криму, але які безпосередньо пов’язані з Кримом.

В цьому році вдалося відтворити щохвилинно всі події, які відбувалися 26-го лютого 2014-го року біля будівлі Верховної Ради.

Тобто, роботи проведено дуже багато, рік був плідним, але роботи ще вистачає, тому, я думаю, 2019-й рік буде ще більш результативним.

Валентина Самар: В нас були сподівання, що після наших журналістських розслідувань цього року будуть і офіційні розслідування. Одне з них – це ільменітова схема, це ситуація на «Кримському Титані», це екологічна небезпека, яка йде від цього підприємства. Завдяки закону про ВЕЗ «Крим», до «Кримського Титану» неможливо застосувати якісь заходи, тим більше санкційні. Що нового у цих справах? Наскільки я пам’ятаю, ви чекали на результати екологічної експертизи.

Ігор Поночовний: Справа про забруднення навколишнього середовища в результаті викидів від діяльності підприємства на півночі Криму розслідується Нацполіцією АРК. Результати експертизи показали незначні підвищення рівня забруднення – в ґрунті та на поверхні рослин. В повітрі на території Херсонської області значних забруднень не було. Були допитані мешканці навколишніх сіл, які відчували  погіршення здоров’я. Зараз ми співпрацюємо з контролюючими органами, щоб розібратися, що стало причиною цих викидів. Але, не маючи доступу до території, знаючи, що на території півночі Криму працює три хімічні заводи, що саме спричинило ці забруднення, ми можемо тільки припускати.

Валентина Самар: Там же йшлося про те, що «Ukraine Chemical Products», тобто колишній «Кримський Титан» занижував клас забруднення, і про це говорить експертиза, яку ви замовляли…

Ігор Поночовний: Це ви говорите про різні кримінальні провадження.

Валентина Самар: Я зараз про це й хочу говорити – про провадження, яке стосується грошей, недоплачених за забруднення навколишнього середовища через свідоме умисне заниження класу забруднення. І плюс взагалі несплату екологічного податку, що було підтверджено офіційним документом із Державної фіскальної служби. Що у цій справі?

Ігор Поночовний: У цій справі є питання законності здійснення фінансово-господарської діяльності вищевказаним підприємством. Але враховуючи те, що в даному кримінальному провадженні на даний час ще не повідомлено особам про підозру, тобто не розкрита та доказова база, якою володіє прокуратура, говорити публічно про це розслідування не зовсім доречно.

Так, дійсно, є попередні результати експертиз, проведений значний обсяг роботи по цій справі, але зараз йдеться про те, щоб встановити осіб, які допустили до тієї шкоди, яка була заподіяна в результаті господарської діяльності цього підприємства. А це не так просто.

Валентина Самар: По ільменітовій схемі ви також ще нічого не скажете? Я маю на увазі поставки з території України ільменіту до території окупованого Криму  через закриті порти Керчі та Євпаторії.

Ігор Поночовний: По судозаходам в закриті порти Криму є окремі кримінальні провадження. Стаття 332 передбачає відповідальність за порушення порядку в’їзду-виїзду на тимчасово окуповану територію АРК. Кожен факт незаконного заходу судна – ільменіт там чи не ільменіт –  фіксується, документується. Зараз спільно з Прикордонною службою, з Фіскальною службою, з Міністерством інфраструктури нами буде розроблятися черговий механізм, яким чином все-таки ці судозаходи припинити, оскільки це не так просто. Судна, які туди заходять, в основному або під прапором РФ або судна під прапорами країн «зручного прапору», з якими міжнародна правова співпраця фактично унеможливлена. Тому нами щоразу розробляються різні механізми, яким чином вчасно виявляти і припиняти цю діяльність, або притягувати до відповідальності тих капітанів, які заходять в Крим.

Виділяти тут ільменіт не варто, оскільки в Крим, окрім ільменіту, заходять товари з усього світу.

Валентина Самар: Ми це знаємо, але річ у тому, що по ільменітовій схемі йдуть розслідування у Німеччині і Нідерландах. І Україна знаходиться тут в досить незрозумілій ситуації через те, що  в нас немає секторальних санкцій, в нас є половинчасті рішення по санкційним заходам у Криму, тому що закриття портів – це один з санкційних заходів. Ми говорили з вами про те, що прокуратура АРК також долучиться до роботи із вдосконалення законодавства, оскільки в нас немає ніякої відповідальності – ані адміністративної, ані кримінальної – за порушення санкційного режиму, як немає і самих секторальних санкцій. Що в цьому плані робиться?

Ігор Поночовний: В тому обсязі, в якому дозволяє нам законодавство, ми займаємося питаннями санкційної політики держави, надаємо інформацію відповідним органам, які уповноважені на застосування санкцій, надаємо інформацію, яку ми здобуваємо в ході розслідування тих чи інших кримінальних проваджень. Нещодавно я був у Брюсселі, де обговорював з представниками Євросоюзу питання посилення і запровадження санкцій, в тому числі і персональних, до юридичних чи фізичних осіб, які причетні до тих чи інших злочинів на території Криму.

Що стосується ільменітової схеми, то тут дуже важливо зрозуміти, що ми – прокуратура Автономної Республіки Крим, а не прокуратура декількох областей України. Тому ільменіт і прокуратура Криму – це тільки судна, які заходять в Крим, в тому числі із ільменітом. Як ми знаємо, він видобувається на території однієї області, покидає межі України в іншій області, вивозиться до іноземної держави, а вже з іноземної держави заходить в Крим. Тому замінити собою весь державний апарат ми не можемо, але те, що залежить від нас, ми робимо. Запити про міжнародну правову допомогу стосовно ільменіту нами направлялися в іноземні країни, але вони залишилися без реагування.

Інформаційна агенція “Центр журналістських розслідувань”
Kyiv Kyiv Ukraine
Перейти до панелі інструментів