«Молочка» російських виробників, що заполонила торгові мережі Криму після закриття або витіснення з ринку найбільших кримських підприємств – заводів ПрАТ «Криммолоко», Сакського і Джанкойського молокозаводів – настільки поганої якості, що це змушені визнавати навіть «міністри»-колабораціоністи.
Тому поява в лютому кримської молочної продукції, яку «можна їсти», викликала жваве обговорення в соціальних мережах. Виробник не скупиться на розкрутку: акційний продаж у торгових центрах, реклама продуктів зі «свіжого фермерського молока» – в усіх форматах і за участі чиновників маріонеткової влади. Особливий акцент – нове суперсучасне виробництво стало можливим у Криму тільки після анексії Росією.
«Корови – з Голландії, лінія на заводі – італійська, упаковка – шведська, і навіть фрукти для йогуртів – від австрійської компанії. А як же санкції?!», – написав нам небайдужий кримський читач.
І дійсно, як таке стало можливим у Криму, що перебуває під санкціями ЄС, США та України, які забороняють поставки обладнання і технологій на окуповану РФ територію? Кому належить цей бізнес і хто в нього інвестує, обходячи санкції?
Ми знайшли відповіді на ці питання. У цій історії, яку Центр журналістських розслідувань відстежував із самого початку, вкрадений був не тільки Крим. У першій частині розслідування ми розкажемо, кому насправді належить цей молочний бізнес, у другій – хто і як порушив санкції для того, щоб цей бізнес відбувся.
Дефіцит свого молока у Криму був завжди. До анексії півострова Росією кримські виробники молочних продуктів забезпечували своїх споживачів лише на третину. Решта надходила з материкової частини України. Але в цьому був і свій плюс: більший вибір, конкуренція якості/ціни дозволяли кримчанам купувати краще/доступне з широкої пропозиції виробників. Після окупації Криму українська «молочка» була найбільш затребуваним продуктом на півострові. За даними Державної фіскальної служби, отриманими на запит Центру журналістських розслідувань, молочні продукти, що поставлялися до Криму в 2014-2015 р.р. займали другу після нафтопродуктів позицію.
Відсутність дніпровської води позначилося на виробництві всієї продукції сільського господарства півострова. З січня 2016 року, під тиском Громадянської блокади, Кабмін України припинив всі товарні поставки на окуповані території Криму. Обіцянки окупаційної влади швидко ліквідувати дефіцит продуктів були виконані своєрідно: російські виробники наповнили ринок своєю продукцією, змітаючи на шляху кримських конкурентів.
Вона була настільки низької якості, що 40 відсотків молочних продуктів, які поставлялися в школи і дитсадки Криму, в 2017 році були офіційно названі фальсифікатом. У «молоці» були виявлені рослинні жири і консерванти, а в сирах – антибіотики. Звідси і значно нижча вартість російської продукції, в порівнянні з кримської, що стала неконкурентоспроможною.
І раптом в квітні цього року на кримських прилавках виникає цілком їстівна, причому, кримська «молочка» під ТМ «Долина легенд».
«Одні й ті ж люди»
До створення продукції під цим товарним знаком долучились три компанії: пов’язані одним засновником ТОВ «Крим-фармінг» і «Юг Молоко», та «Криммолоко».
Молочна ферма ТОВ «Крим-фармінг» на 5 300 голів корів, як повідомляється в інтерв’ю керівництва, знаходиться в смт Первомайське. Молочний комплекс побудований на базі колишнього українського держпідприємства – «Радгоспу-заводу ім. 1 Травня».
Завод з виробництва продуктів з молока цієї ферми знаходиться в смт Роздольному. Виробник – ТОВ «Юг Молоко», зареєстроване в Красноперекопську. Нове обладнання встановили у цехах Роздольненського маслоробного заводу, який входить до структури ПрАТ «Криммолоко». Сумну історію вбивства цього найбільшого кримського виробника ми нагадаємо трохи пізніше. Зараз же повернемося в самий початок цієї бізнес-історії.
Фото: kianews.com.ua, 2013 рік
У 2012 році Радмін Анатолія Могильова отримав від Києва щедрий подарунок – розпорядженням Кабміну в сферу управління уряду АРК були передані цілісні майнові комплекси 12 аграрних держпідприємств і військових радгоспів. 9 жовтня 2012 року Радмін затвердив акти їх прийому-передачі і вже наступного дня оголосив про пошук інвесторів.
Але ніякого конкурсу інвестпроектів проведено не було. Охочих вкластися в «Радгосп-завод ім. 1 Мая» виявився аж один – ТОВ «Крим-Дейрі». Воно було зареєстровано в Первомайському всього за два місяці до цього, причому – яка прозорливість! – акурат за адресою радгоспу, інвестором якого змогло стати в майбутньому!
У 2013 році уряд Криму підписав меморандум з «Крим-Дейрі». Повідомлялося, що на базі радгоспу-заводу буде створено один з найбільших в Україні молочно-товарних комплексів. Обсяг заявлених інвестицій – 190 млн гривень. У червні 2013 року Кабмін Миколи Азарова погоджує передачу цілісного майнового комплексу (ЦМК) ДП «Радгосп-завод ім. 1 травня» в оренду. В оголошенні Фонду держмайна максимально можливим терміном оренди вказано 49 років. ЦВК держпідприємства був оцінений 5,9 млн. гривень, при цьому вартість матеріальних активів, які викуповуються орендарем, – 687 тис. грн.
Незважаючи на те, що медійним розкручуванням «Крим-Дейрі» займався весь Радмін з Анатолієм Могильовим на чолі, договір оренди був укладений з іншою фірмою – ТОВ «Крим-Фармінг», що виявилась «дочкою» «Крим-Дейрі».
«Тут ніякого конкурсу не було. І за одним, і за іншим підприємством стоять одні й ті ж люди. Там проблеми ніякої немає», – пояснював Центру журналістських розслідувань тодішній міністр АПК Криму Микола Полюшкін.
Микола Полюшкін, екс-міністр АПК Криму
Що це за «одні й ті ж люди» теж говорили, але не на камеру. Втім, дізнатися було просто, маючи інформацію з ЄДРПОУ. До грудня 2012 року в засновниках «Крим-Дейрі» значилося ТОВ «ТІКО Констракшен» Михайла Табачника – рідного брата тодішнього міністра освіти Дмитра Табачника.
З березня 2014 року Дмитро Табачник перебуває в санкційному списку ЄС разом з іншими сподвижниками Віктора Януковича. У 2015 році оголошений СБУ в розшук. Йому інкримінують зловживання службовим становищем для заволодіння держмайном вартістю 35 млн гривень, яке знаходилося на балансі підприємств і організацій, підпорядкованих Міносвіти, на користь компаній, пов’язаних з його братом. На кошти Дмитра Табачника у в українських банках та нерухомість накладено арешт, але в міжнародний розшук не оголошували, а справа все ще не розслідувана. Нічим не обмежений у своїх діях і Михайло Табачник, на користь бізнесу якого начебто зловживав своїми службовими обов’язками старший брат. Тому він вільно мешкає в Україні і багато подорожує світом, літає через Мінськ до Росії, час від часу навідуючись і до окупованого нею Криму, з яким його пов’язує вже тривала бізнес-історія.
Михайло і Дмитро Табачники, фото: Антикор
У 2012 році Михайло Табачник і його партнер Володимир Слабовський продали свій холдинг «Т і С», до якого входив і «Кримхліб», групі компаній Lauffer депутата-регіонала Олександра Лещинського. Після продажу керівництво «Кримхлібу» «переїхало» в молочний бізнес Табачника. ТОВ «Крим-фармінг» очолила Тетяна Хміль, колишній багаторічний гендиректор «Крим-хліба», а троє колишніх його керівних співробітників значились у реєстрі засновниками. Серед них і Михайло Мацуняк – останній, «перехідний» гендиректор «Кримхліба» і … останній керівник ДП «Радгосп-завод ім. 1 травня» та голова комісії з його припинення.
Рішення про припинення держпідприємства «шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря – ТОВ «Крим-фармінг», Радмін Могильова ухвалив у жовтні 2013 року. Судячи з запису держреєстру, процедуру завершити не встигли – державне підприємство все ще числиться «у стані припинення».
У 2014 році, після окупації Криму РФ і втечі з України Табачника-старшого в структурі власності компаній Табачника-молодшого відбулися зміни: він зник з реєстраційних даних, а засновниками і бенефіціарами були записані топ-менеджери. Так, одна з основних компаній – «ТІКО Констракшен» з 2015 року зареєстрована на колишнього директора Ігоря Черненка і змінила назву на IDP (Investment Development Property). Аби його не називали номінальним (тобто, підставним) власником, Черненко позивався до суду проти видання РБК-Україна (і виграв справу) і вимагає, щоб його не пов’язували з Табачниками. Що, погодьтеся, досить проблематично.
Тетяна Хміль та Сергій Богомолов
ТОВ «Крим-Дейрі» з 2014 року не тільки кілька разів змінило юридичну адресу, прописавшись в Києві, а й назву.
ТОВ «Крим-фармінг», як і багато кримських бізнесів, після анексії Криму існує у двох юрисдикціях – України і Росії. У березні 2015 року у нього повністю змінилися засновники. В українському реєстрі на зміну «Крим-Дейрі» і фізособам-кримхлібівцям прийшли московське ТОВ «Фермер-К» та київське «ТІКО сервіс», яке згодом змінила Наталія Кулікова, яка очолювала кілька компаній з орбіти Табачника.
У російському ЕГРЮЛ структура «Крим-Фармінг» подібна: частка в 79% належить ТОВ «Фермер-К», а 21% записаний на іншу довірену керівницю Табачника – Тетяну Хміль.
«Фермер-К» належить також частка в 90% у кримському ТОВ «Юг молоко», де Хміль тепер – директор.
Засновником ТОВ «Фермер-К» в держреєстрі значиться москвич Єркін Шукурлаєв, а керівником – Сергій Богомолов, який був першим керівником «Крим-Дейрі». На нього також зареєстрована 10-відсоткова частка в «Юг молоко». Такий ось вир менеджерів в природі бізнесу Табачника-молочника.
Власники номінальні та ймовірні
На перший погляд може здатися, що Михайлу Табачнику, щоб врятувати від рейдерської «націоналізації» по-Аксеновскі свій кримський бізнес, довелося продати контроль над ним московської компанії Єркіна Шукурлаева, залишивши собі «на хліб» невеликі частки, зареєстровані на надійних топ-менеджерів.
Але малоймовірно. Швидше за все, в хованки з переписуванням активів Табачник вирішив грати через побоювання потрапити під західні санкції, що забороняють інвестиції в економіку окупованого Криму, постачання нових технологій і обладнання. По-друге, хто знає, як повернеться справа зі «сплячим» кримінальним провадженням Табачника-старшого.
Михайло Табачник, Сімферопольський район Криму, 27 травня 2016 р Фото: Facebook Михаил Табачник
Підстав вважати Єркіна Шукурлаєва номінальним власником кримського молочного бізнесу кілька. Випускник Київського вищого військового авіаційного інженерного училища (1988-1993), хоч і мав до спільних з Табачником проектів свій бізнес в Москві, до статусу крупного інвестора явно не дотягує. Статутний капітал двох ТОВ, де Шукурлаев і засновник, і директор, – БТМ (торгівля фруктами та овочами) і «Інжстрой» (загально-будівельні роботи) – 30 тис. рублів. З 2009 року він зареєстрований як індивідуальний підприємець з видом діяльності «Торгівля роздрібна, здійснювана безпосередньо за допомогою інформаційно-комунікаційної мережі Інтернет».
У мережі Єркін Асадович просуває … комп’ютерну програму «Священний Коран і Хадіси Пророка», грант на розробку якої, а також подальшого софта для мобільних пристроїв було надано Фондом «Русский мир».
Єркін Шукурлаєв Фото: Facebook Шукурлаев Ёркин
«Хочеться без перебільшення відзначити, що вихід у світ комп’ютерної програми «Священний Коран і Хадіси Пророка» – велика подія для всіх мусульман, яких, крім духовної єдності, зближує російська мова», – говориться в посланні муфтія шейха Равіля Гайнутдінова керівнику фонду «Русский мир» В’ячеславу Ніконову.
У своїй статті до ювілею Фонду «Русский мир» в 2017 році Єркін Шукурлаэв розповідає, що ідея створення мультимедійної версії Корану у нього з’явилася ще в 2007 році, роки пішли на спроби «робити програму кустарно, залучаючи друзів, з великими перервами в роботі ». Прорив стався, коли проект матеріально підтримав директор фонду «Русский мир» Ніконов.
Власне, саме цей проект Шукурлаєв називає головним своїм заняттям в інформації про себе в Linkedin і Facebook , а зовсім не солідний молочний бізнес, власником якого він нібито є сам і в партнерстві з Табачником. Так, є компанія, де Михайло Табачник присутній особисто – це ТОВ «Экофарминг». Михайлу Табачнику тут належить частка в 49%, Шукурлаєву – в 31, решта 20% – у директора фірми Михайла Кожича. Фірма була зареєстрована в Москві в травні минулого року, але вже зробила гучну заявку про мільярдний проект козячої ферми.
На всеросійському інвестиційному форумі Сочі-2018 Михайло Кожич підписав угоду з губернатором Підмосков’я Андрієм Воробйовим. У Щолковському районі Підмосков’я компанія Табачника планує створити новий комплекс на 5 тисяч голів дійного стада кіз. Сума заявлених інвестицій – 1 мільярд рублів.
Молочна ферма ТОВ «Крим-фармінг» Фото www.delaval.ru
Важлива деталь для розуміння ймовірного джерела інвестицій: 100% частка Єркіна Шукурлаева в «Фермер-К» і частки Шукурлаєва і Хміль в «Крим-фармінгу» знаходяться під обтяженням, тобто, в заставі, до повного виконання зобов’язань за договором. Заставодавець – Компанія з ообмеженою відповідальністю EPIVANON INVEST LIMITED, зареєстрована в 2010 році на Кіпрі. Виписка з кіпрського реєстру ім’я кінцевого бенефіціарія не відкриває – компанія оформлена на «непробивну» офшорну GT Global Opportunities Fund, зареєстровану на Кайманових островах. А до того змінились дві компанії з Тортоли (Британські Віргінські острови).
Що сказав Табачник?
Так вийшло, що спілкування з Михайлом Табачником відбувалося в месенджері Фейсбуку в проміжках між його рейсами – минулі вихідні він проводив за кордоном.
«Можливо Ви мене з кимось іншим переплутали. Я не займаюся молочним бізнесом взагалі і в Криму зокрема», – відповів Табачник на повідомлення про підготовку матеріалу про його молочний бізнес у Криму і пропозицію відповісти на питання, що його стосуються.
А як же «Екофармінг»? Чи Шукурлаєв сам інвестує мільярд в козячу ферму в Підмосков’ї?
«Можливо. Це у нього треба запитати», – віджартувався Табачник, якому належить найбільша частка у козячому проекті.
Михайло Табачник також повідомив, що до компанії EPIVANON INVEST LIMITED відношення не має – «Це зараз легко перевірити». Ні, нелегко, тому як компанія захована в глухому офшорі. Хоча, можливо, уряди Британських Віргінських та Кайманових островів до 2020 року ы відкриють бенефіціарів зареєстрованих на островах компаній, як того вимагає Великобританія. Але ж є ще Панама, Беліз, Сейшели, Маршаллові острови …
Ми відправили пану Табачнику запит на отримання публічної інформації – про використання майна ДП «Радгосп-завод ім.1 Травня», право оренди якого, разом з корпоративними правами компанії-орендаря ТОВ «Крим-фармінг», перейшло московському «Фермеру-К». Нас також цікавило, як пан Табачник в’їжджає на окуповану територію Криму і виїжджає з неї.
«До названих компаній я відношення не маю. І відповідно не володію інформацією про них. На територію Криму кілька разів в’їжджав через контрольний пункт пропуску Чонгар. Іноді переходив пішки. Завжди туди і назад через один і той же пункт пропуску. У паспортах є відповідні відмітки. 
», – рясно розставляючи смайлики, відповів Михайло Табачник.
Так, дійсно, КПВВ щоразу був один і той же. Але не «Чонгар», а «Каланчак». За інформацією, яка є у розпорядженні Центру журналістських розслідувань, з 2015 року (з початку дії Порядку в’їзду і виїзду на/з Криму) Михайло Володимирович Табачник перетинав це КПВВ на адмінмежі з Кримом п’ять разів. Тобто, один раз – лише в один бік. 5 серпня 2016 року заїхав у Крим, а наступного разу пройшов «кордон», прилетівши у Бориспіль рейсом із Батумі.
Михайло Табачник, Дмитро Табачник, Андрій Деміров, Єркін Шукурлаєв 28 травня 2016 р Фото: Facebook Андрей Демиров
Але в Криму Михайло Табачник бував частіше і про це свідчать фото, які і він сам, і його друзі розміщують у соцмережах. Чудовий знімок на маковому полі з геолокацією поблизу поблизу Сімферополя, що розміщений вище, датований 27 травня 2016 року. А ось цей – з братом Дмитром Табачником, кримським бізнесменом – колишнім радником голови правління «Кримхліба» Андрієм Деміровим та партнером Єркіном Шукурлаєвим розміщений 28 травня 2016 року. Але даних про те, що Михайло Табачник у травні 2016 року законно заїжджав до Криму, немає! Він каже, що міг розмістити фото не тоді, коли вони були зроблені. Міг. Але маки! – вони цвітуть у травні і дуже швидко відцвітають). Та й друге фото взяте із профілю Андрія Демірова. У нас є версія, як того разу пан Михайло втрапив до Криму. 23 травня від відлетів із Києва до Мінська, звідти до Москви, а вже потім, разом із братом-втікачем і партнером, – до Сімферополя. Дорогою на Південний берег не зміг втриматись – сфотографувався у маках (у кого тільки немає тих травневих маків?!). А повернувся в Київ рейсом із Мінська 30 травня.
Це, звісно, лише один візит, але не будемо втомлювати читача. Бо не поїздки братів Табачників у порушення українського закону найголовніше у цій історії про новий молочний бізнес у окупованому Криму. У другій частині ми відповімо на питання нашого читача, з якого і почалось це розслідування: як могло статися, що, всупереч західним санкціям, ферма і завод «Крим-фармінгу» і «Юг молоко» укомплектовані найновішим європейським обладнанням.
P.S. Оскільки надійшли питання з приводу достовірності інформації щодо причетності Михайла Табачника (братів Табачників) до молочного бізнесу в Криму, відриваючи від серця від другої частини розслідування, публікуємо фото з офіційного сайту міністерства сільського господарства Ставропольського краю РФ. 12 квітня 2017 року міністр сільського господарства Ставропілля Володимир Ситников і перший заступник міністра Олексій Руденко провели робочу зустріч з представниками ТОВ «Крим-Фармінг» з приводу відкриття в Олександрівському районі молочної ферми цієї кримської компанії. Прізвища у повідомленні не називаються, але представника компанії зліва, сподіваємося, ви впізнаєте.
Михайло Табачник (ліворуч) на зустрічі представників ТОВ «Крим-Фармінг» з міністром сільського господарства Ставропольського краю РФ Володимиром Ситніковим Фото: mshsk.ru
