Кримська платформа: завдання на літо

Публікації
Фото: investigator.org.ua

Саміт глав держав та урядів, який відбудеться у Києві 23 серпня, запустить роботу Кримської платформи – міжнародного майданчика з  деокупації Криму. Однак саме Україна має в першу чергу продемонструвати готовність до деокупації і реінтеграції окупованого півострова – не на словах, а на практиці. От тільки з практикою в Україні поки не все гаразд.

Для деокупації потрібно збільшення санкційного тиску на державу-окупанта. Однак санкційний механізм, прописаний в українському законодавстві, повільний та незграбний. 

Для деокупації потрібна економічна ізоляція окупованого півострова. Натомість, в Україні вже сьомий рік діє закон про Вільну економічну зону «Крим», який дозволяє українським олігархам вести бізнес у Криму. 

Для деокупації потрібна чітка візія – як саме відбуватиметься реінтеграція Криму в економічне, політичне, соціальне та громадянське поле України після того, як Росія прибере звідти своє військо та адміністрацію. Але проєкту концепції реінтеграції громадськість ще не бачила. Щоправда, на 26 лютого, у день спротиву окупації Криму, анонсували затвердження на засіданні РНБО Стратегії деокупації та реінтеграції Криму. Однак проект виявився сирим, і над ним продовжують працювати. 

Засідання РНБО Фото: president.gov.ua

Між тим, часу до саміту лишилося небагато. Вже у липні Верховна Рада йде на канікули, та й у травні забагато святкових днів. Чи встигнуть депутати за неповні чотири місяці роботи надолужити те, на що не спромоглися за останні сім років? 

Санкційне законодавство

Чинний багаторівневий механізм узгодження пропозицій щодо застосування санкцій неповороткий та малоефективнийЦентр журналістських розслідувань писав про це у своєму проєкті «Як працюють кримські санкції». 

Кожного разу після того, як РНБО ухвалювало рішення про чергову порцію санкцій, громадськість та журналісти-розслідувачі знаходили у санкційних списках лакуни та невідповідності. Ціла низка російських компаній та осіб, причетних до окупації Криму, потрапила до переліку українських санкцій лише після наполегливих звернень Центру журналістських розслідувань.

Замість виправити цю ситуацію, держава іноді вдавалася до досить дивних кроків з корекції санкційного механізму. Наприклад, у квітні 2020 року керівництво апарату РНБО намагалося у незаконний спосіб визначити Службу безпеки України координаційним державним органом з формування та реалізації санкційної політики. Спроба не мала реальних наслідків, але осад лишився.

Наразі у Верховній Раді зареєстровано два законопроєкти, що мають на меті перезавантаження санкційної системи держави. 

Народний депутат Валентин Наливайченко Фото: facebook.com/nalyvaichenko.valentyn

Народний депутат Валентин Наливайченко запропонував у законопроєкті №4454 «Про національні та міжнародні санкції» зробити центральним органом виконавчої влади з питань реалізації та контролю санкційної політики  міністерство фінансів України – за прикладом Сполучених Штатів Америки.

«Найбільш дієва в світі модель – це американська модель, а саме – Treasure department, аналог нашого міністерства фінансів, який відповідає за контроль над усіма установами – такими як митниця, податкова, фінмоніторинг, нацбанк – через всі фінансові, економічні, насамперед, важелі у питанні застосування санкцій», – сказав Наливайченко.

Дипломатичні санкції, на його думку, можуть бути передані до відання міністерства закордонних справ, інші види санкцій – до відання міністерства оборони. Також Наливайченко вважає, що введення санкцій має затверджуватися при прийнятті проєкту державного бюджету.

Законопроєкт «Про засади санкційної політики України» №5191 групи депутатів на чолі з Єлизаветою Ясько, натомість, передбачає створення санкційного бюро при РНБО.

Народний депутат Єлизавета Ясько Фото: facebook.com/sluganarodu.official

«Я пропоную створення і розділення нашої національної санкційної політики, передачу цієї діяльності до РНБО. Зараз РНБО є органом, який встановлює ці санкції. Я пропоную вирішити це системно: там створюється Бюро, яке буде моніторити національні санкції. Що стосується міжнародних санкцій – в нас така система, що не дозволяє це зробити за один день – процес може тривати до шести місяців. Тому я пропоную передати це під МЗС», – розповідає Єлизавета Ясько на своїй офіційній сторінці у Facebook.

Крім того, своє бачення перезавантаження санкційної політики держави мають і в Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Але поки Верховна Рада відповідного законопроєкту не отримала. 

ВЕЗ «Крим»

Питанню про Вільну економічну зону «Крим» пощастило ще менше: в Раді немає жодного законопроєкту, який би передбачав ліквідацію цього ганебного утворення. Закон про ВЕЗ «Крим» був прийнятий у серпні 2014 року, і одразу ж після ухвалення експерти і громадськість вимагали його скасування: він дискримінує громадян України з Криму (мають статус нерезидентів) і водночас дозволяє українському бізнесу працювати на окупованій території, хоча це порушує санкційний режим, введений західними партнерами і самою Україною на півострові. 

Громадянська блокада Криму Фото Facebook Ельвіни Сеітбулаевой

Українська продукція з дозволу закону про ВЕЗ «Крим» бурхливим потоком текла до окупованого півострова, і зупинила цей потік лише громадянська блокада

Але існування ВЕЗ «Крим» продовжує підривати політику невизнання російської спроби анексії півострова.

Президент Петро Порошенко у вересні 2015 року обіцяв, що закон про ВЕЗ «Крим» буде скасовано – про це Центру журналістських розслідувань розповідав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров:

«Сьогодні в коридорах влади є чітке розуміння того, що закон повинен бути скасований. Я можу сказати, що в найближчий тиждень президент України внесе закон про скасування ВЕЗ «Крим». Результати нашої сьогоднішньої розмови: Мустафи Джемілєва, мого і президента України Петра Порошенка, дозволяють мені сподіватися, що це буде не тільки законопроект, ініційований президентом, але буде затверджений в якості першочергового».

Але обіцянки Порошенко не дотримав. 

Проєкт закону про скасування ВЕЗ «Крим» з’явився в Раді у листопаді 2015 року, але він навіть не потрапив до порядку денного.

Голова Комітету ВРУ з податкової та митної політики Ніна Южаніна Фото: investigator.org.ua

У 2018 році голова парламентського комітету з податкової та митної політики Ніна Южаніна заблокувала діяльність робочої групи з напрацювання змін до закону про ВЕЗ «Крим». Центр журналістських розслідувань докладно висвітлював це у розслідуванні «Як Ніна Южаніна ВЕЗ «Крим» врятувала».

Лише у лютому 2020 року вже у новому складі Ради заговорили про скасування норм закону про ВЕЗ «Крим». Зокрема, про це кореспондентам сайту IPC-Херсон розповів голова Комітету Верховної Ради з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій Дмитро Лубінець. Тоді при парламентському комітеті  з прав людини вирішили створити робочу групу з напрацювання змін до закону про вільну економічну зону «Крим». Однак, за словами народного депутата Рустема Умерова, своє перше засідання робоча група провела лише в жовтні 2020 року. Результатів її роботи у вигляді зареєстрованого законопроекту не видно й досі.

Політика реінтеграції

Згадка про скасування ВЕЗ «Крим» є в чернетці  проєкту закону «Про державну політику перехідного періоду», який розробила в грудні 2020 року команда Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Держава довгий час відкладала на завтра питання про те, як саме має відбуватися реінтеграція Криму в український простір. Завдання виглядало аж надто складним та далеким, а декому й взагалі нездійсненним і відповідно неактуальним. Однак вимагати повернення Криму – і водночас не планувати цього повернення – очевидний дисонанс. 

Віце-прем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції ТОТ Олексій Резніков Фото: investigator.org.ua

Схоже, у Мінреінтеграції вирішили, що досить чекати. Проєкт вийшов дуже об’ємний – і за кількістю сторінок, і за кількістю питань, які він намагається осягнути. Втім, кількість не означає якості, а намагання зарегулювати одним гігантським законом всі аспекти майбутнього існування відновленої Автономної республіки Крим – завдання більш амбітне, ніж розумне. 

Однак цей проєкт закону також не подано до Верховної Ради. А над таким величезним і дуже неоднозначним документом доведеться працювати дуже довго – і в комітетах парламенту, і в залі засідань. А до серпня лишилося зовсім небагато. 

Хто переможе у змаганні – невблаганний час чи депутатська завзятість – ми побачимо у наступні місяці. Головне – аби жертвою цих перегонів не став здоровий глузд та якість законотворчої роботи, а саміт Кримської платформи не перетворився на черговий захід для галочки. Бо ця галочка вийде нам дуже дорого.