Процес законодавчого скасування ВЕЗ «Крим» неодмінно актуалізує питання постачання ресурсів на окуповану територію. Це стосується як води, так і сировини для кримських підприємств. І якщо для дієвої заборони постачання води до Криму досить одного речення в законі, то з іншими ресурсами все набагато складніше.
Без води
Законопроєкт про скасування ВЕЗ «Крим» забороняє водопостачання на тимчасово окуповану територію Криму – до відновлення на цій території конституційного ладу України. Це важливо, бо припиняє будь-які подальші спекуляції про можливе постачання води до Криму нібито українським громадянам нібито у випадку гуманітарної катастрофи – хоч водовозами, як останнього разу грозилися наші можновладці, хоч зруйнованим Північно-Кримським каналом, хоч пожежними шлангами через адмінкордон.
А поки Україна не даватиме воду, росіяни муситимуть витрачатися на вирішення проблеми нестачі водних ресурсів на окупованому півострові. Вони, власне, вже витрачаються. Просто зараз російське дослідницьке судно бурить дно Азовського моря в пошуках русла прадавнього Дону. Може, щось знайде. До речі, саме на пошуку й використанні запасів викопної води для вирішення водної проблеми Криму наполягав президент Росії Володимир Путін – із посиланням на «спеціалістів»:
«Спеціалісти кажуть, що в прилеглій до Криму акваторії Азовського моря, під Азовським морем, можуть бути дуже великі запаси прісної води хорошої».
Президент РФ Володимир Путін Фото: РИА Новости
Це відносно дешево, сердито і звично. Вже десятки років всі проблеми РФ вирішуються за рахунок надр: ось свердловина, ось труба, ось корисна копалина тече по трубі і вирішує те, що ти своєю агресивною політикою накаламутив.
Окупаційний глава Криму Сергій Аксенов демонструє щодо цього не дуже гарно прихований скепсис. Йому більше до смаку опріснювальні установки. Під них, попри заперечення екологічної громадськості, вже готуються ділянки в Ялті та Сімферополі.
Якщо уважно спостерігати за публічними виступами російських керівників та їхніх гауляйтерів на тему кримської води, то можна побачити не артикульовану відкрито, але від того не менш жорстку суперечку: Аксенов наполягає на будівництві станцій опріснення, тоді як Путін прагне більш дешевих способів видобутку прісної води. Мовляв, опріснення – дороге задоволення, його ціна ляже в тариф. Хоча на словах обіцяє, що «економити на цьому питанні Росія не буде».
Висока вартість опрісненої води не зупиняє Аксенова. Бо чим дорожча вода – тим більше на ній можна заробити. В «глави Криму» руки чешуться – але він мусить дотримуватися субординації й виконувати волю свого хазяїна. Тобто, дочекатися результатів пошуку води під дном Азовського моря: вона ж може виявитися непридатною для використання.
Але поки немає ні азовської води, ні чорноморської опрісненої. Окупанти, сподіваючись на дощі, висмоктують залишки водосховищ і артезіанські води. Насоси ставлять європейські – так, на Бештерек-Зуйському артезіанському водозаборі стоять данські насоси Grundfos із моторами Siemens. Фірма Grundfos вже заявила, що не обслуговуватиме це обладнання.
Фото: скріншот YouTube Вести Крым
Невпинний ільменіт
Між тим, в проєкті закону про скасування вільної економічної зони «Крим» забороняється не тільки водопостачання, а й будь-які поставки товарів до тимчасово окупованої території. Будь-яким шляхом:
«На період тимчасової окупації поставка (ввезення/вивезення) товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонена».
Тобто, жодні ресурси не повинні потрапляти з України до Криму.
Але з водою все відносно просто, бо канал перекритий дамбою, а іншого шляху для української води до Криму немає. А як щодо інших природних ресурсів?
Зокрема, щодо українського ільменіту з Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, що входить до Об’єднаної гірничо-хімічної компанії. Ця сировина раз у раз потрапляє до філії компанії «Юкрейніан кемікал продактс» в окупованому Армянську – колишнього «Кримського Титану», що належить олігарху Дмитру Фірташу.
Філія компанії «Юкрейніан кемікал продактс», колишній «Кримський Титан», Армянськ, Крим Фото: скріншот YouTube Garnachuk
Ця ганьба триває з року в рік, і держава не може її припинити. За цей час підприємство Фірташа отримало сотні тисяч тонн ільменіту і, відповідно, мільйонні прибутки. А через подвійну – у російській і українській юрисдикції – реєстрацію титанового заводу податки з цього бізнесу отримують російські окупанти.
Шляхи постачання сировини на окуповану територію постійно змінюються. Ільменіт їде до Криму то через порти Туреччини, то через Болгарію, то через Єгипет.
Нещодавно схема знову змінилася – сировина для підприємства Фірташа тепер мандрує не морем, а російською залізницею через Бєлгород до порту Кавказ на Тамані. Для реалізації схем використовуються компанії-посередники ITS International (Німеччина) і Belanto (Чехія). Тобто, сировина формально постачається чехам чи німцям, а вже вони, нібито цілком незалежно, постачають ільменіт до окупованої території.
І як реалізації цієї схеми може завадити запропоноване у законопроєкті формулювання? У наведеному вигляді – ніяк.
Аби законодавча заборона на постачання ресурсів до окупованої території була ефективною, самої заборони замало. Має бути прописано чіткий механізм застосування санкцій до іноземних порушників українського законодавства та кримінальну відповідальність – для порушників українських. Так, санкції не універсальний інструмент, вони мають застосовуватися виключно до тих, до кого не може дотягнутися українське кримінальне право. Тобто, до іноземних фізичних і юридичних осіб.
А це нас повертає до розмови про санкційне законодавство, яке потребує масштабного вдосконалення. Санкції мають застосовуватися швидко, системно, цілеспрямовано і точно. Щоб ільменітові схематозники не встигали шукати нових посередників для поставок сировини до Кримського Титану – замість забанених українськими санкціями.
Складно, так? А ніхто не обіцяв, що буде легко. Захист національних інтересів – справа взагалі не проста. Але вона варта зусиль.
Відеоверсію матеріалу можна подивитись тут:
